Наприкінці літа герань і пеларгонія потребують окремої уваги: саме в цей час закладається і майбутнє цвітіння навесні, і сама можливість зберегти дорослі кущики. Якщо все зробити вчасно, з одного маточника можна отримати багато молодих і здорових рослин, а кущики, вирощені з живців, зацвітуть уже за пів року й прикрасять будинок.
Чому живцювати герань і пеларгонію треба саме в серпні
Серпень — зручний момент для живцювання, бо рослини ще активні після літа, а до холодів залишається достатньо часу, щоб живці встигли вкоренитися й зміцніти. Саме тому в цей період поєднують дві справи: збереження дорослих кущиків і вирощування молодняку.
Дорослі рослини, які влітку стояли у відкритому ґрунті, з наближенням холодів уже не можуть залишатися надворі. Їх викопують і переносять до приміщення, де їм не страшні холоди. Паралельно з цього ж матеріалу нарізають живці — так кущик не втрачається, а його якості множаться.
Перший крок: обрізання квітконосів
Починають не з живців, а з квітів. Квітконоси обрізають, і це не лише гігієнічна процедура: зрізані квіти цілком здатні простояти у воді в кімнаті ще більше тижня. Тобто букет ви не втрачаєте, а рослину водночас готуєте до подальшої роботи.
Лише після цього переходять до наступного етапу — підготовки живців. Така послідовність важлива, бо саме квітконоси забирають у рослини сили, які знадобляться живцям для вкорінення.
Як підготувати живці
Нарізані живці не висаджують одразу. Їх кілька годин просушують на сонці — це простий, але обов’язковий крок, який зменшує ризик загнивання на старті. Після підсушування вже можна працювати із субстратом.
Кущики, вирощені з цих живців, зацвітуть уже за пів року. Тому якість підготовки на цьому етапі прямо визначає, скільки рослин дійде до цвітіння.
Чому звичайна вода — поганий варіант
Укорінення герані та пеларгонії у звичайній воді може призвести до швидкої загибелі й загнивання живців. Причина — коренева гниль, яка легко розвивається у водному середовищі без жодного захисту.
Саме тому у воду додають спеціальні компоненти, які запобігають утворенню кореневої гнилі та виступають стимулятором росту. Без них вода перетворюється з нейтрального середовища на ризик.
Субстрати для укорінення
Для укорінення герані можна використовувати кілька варіантів — від найпростішого до складнішого за складом:
- вода плюс гілочка ялиці;
- вода плюс ґрунт із піноскла;
- торф плюс подрібнене каміння піноскла, перліт і невелика кількість деревного вугілля;
- пісок із додаванням перліту.
Кожен із цих складів виконує подвійну роботу: дає живцю опору й доступ до вологи та одночасно стримує розвиток гнилі. Перліт і деревне вугілля тут не декоративні складники — вони розпушують середовище й зменшують ризик застою води.
Стимулятор коренеутворення
Ще при укоріненні рекомендується використовувати невелику кількість стимулятора коренеутворення. Йдеться саме про невелику кількість: надлишок не пришвидшує процес, а лише створює зайве навантаження на живець.
Перенесення рослин у приміщення
І останнє, що необхідно зробити, — викопати рослини з відкритого ґрунту і перенести до приміщення, де їм не страшні холоди. Це стосується насамперед дорослих кущиків, які влітку росли надворі.
Разом ці дії дають передбачуваний результат: ви зберігаєте дорослі кущики й одночасно отримуєте багато молодих і здорових рослин. А оскільки живці зацвітають за пів року, вже навесні герань і пеларгонія радуватимуть красивим цвітінням.
Типові помилки
- ставити живці у звичайну воду без жодних добавок — це прямий шлях до загнивання;
- висаджувати живці одразу після нарізання, пропускаючи підсушування на сонці;
- залишати квітконоси на рослині замість того, щоб обрізати їх і поставити у воду в кімнаті;
- забути про перенесення рослин із відкритого ґрунту до приміщення до настання холодів.
Кожна з цих помилок здається дрібною, але разом вони зводять нанівець увесь серпневий план. Натомість проста послідовність — обрізати квітконоси, підготувати й підсушити живці, підібрати субстрат зі стимулятором коренеутворення, а дорослі рослини занести в приміщення — дає і збережені кущики, і новий посадковий матеріал.
