Брусок ручного мила на самих рослинних оліях часто виходить м’яким. Він добре піниться, приємно пахне, але за два тижні користування стирається наполовину і починає «пливти» в мильниці. Найпростіший спосіб зробити його твердим і довговічним це додати трохи стеаринової кислоти. Кілька відсотків у рецептурі змінюють брусок відчутно: він стає щільним, довше служить і не жовтіє з часом.
Розберу, скільки її класти, коли вона допомагає, а коли шкодить, і чому марка сировини тут теж має значення.
Навіщо додавати стеаринову кислоту в мило?
Стеаринову кислоту додають у мило заради твердості бруска й стабільної піни. Це насичена жирна кислота з переважанням C18, вона підвищує температуру плавлення мильної маси, тому готовий брусок щільніший і повільніше змилюється. При частці 3–8% у рецептурі мило тримає форму навіть у вологій мильниці й довше служить.
У мильній справі стеаринова кислота працює як твердий структурний компонент. Рослинні олії дають м’яке мило, особливо якщо в рецептурі багато рідких: оливкової, соняшникової, рисової. Стеаринка компенсує цю м’якість. Вона піднімає точку плавлення маси, і брусок стає твердим на дотик, а не воскуватим.
Друга користь це піна. Насичені кислоти дають щільнішу, кремову піну, яка тримається довше за велику пухку. Тому невеликий відсоток стеаринки помітно покращує тактильні відчуття від готового мила. За сировиною до нас нерідко звертаються саме миловари, і найчастіше беруть її під тверді сорти й під гоління, де щільна піна критична. Технічну марку 1860 ми привозимо мішками, Азовсинтез тримає її на складі постійно.
Скільки стеаринової кислоти класти в рецептуру?
У холодному й гарячому способі стеаринову кислоту кладуть 3–8% від маси олій. До 5% брусок стає помітно твердішим без втрати пінності. Понад 8% маса густіє надто швидко (пришвидшений слід), її важко залити у форму, а піна стає скупішою. У кремовому милі для гоління частку іноді піднімають до 10–15%, але це вже окрема рецептура.
Почати варто з 5% і подивитися на результат. Це універсальна відправна точка: брусок твердне, а працювати з масою ще комфортно. Якщо мило все одно здається м’яким, наступну партію робіть на 7%. Вище 8% я б не радив без досвіду: стеаринка різко пришвидшує слід, і ви можете не встигнути розлити масу по формах, вона схопиться просто в посудині.
Одна деталь, про яку часто забувають новачки. Стеаринову кислоту треба повністю розплавити разом з твердими оліями до того, як з’єднати їх із лугом. Її точка плавлення близько 60 °C, тобто вище за кокосову чи пальмову олію. Якщо кинути її в ледь теплу масу, вона не розійдеться і залишиться білими крупинками в готовому бруску.
Чому мило зі стеаринкою не жовтіє?
Мило зі стеариновою кислотою не жовтіє, бо C18 це насичений ланцюг без подвійних зв’язків, яким майже нічого окиснюватися. Жовті й помаранчеві плями на милі (DOS, dreaded orange spots) це прогоркання ненасичених жирів. Чим нижче йодне число сировини, тим менше в ній ненасичених залишків і тим стійкіший брусок. У технічній стеаринці йодне число зазвичай нижче 6.
Пожовтіння мила це майже завжди прогоркання. Ненасичені жирні кислоти з часом окиснюються киснем повітря, і на бруску проступають ті самі помаранчеві цятки, які миловари називають DOS. Виглядає як хвороба, і рецептуру доводиться списувати.
Стеаринова кислота цьому не піддається. Її ланцюг повністю насичений, окиснюватися в ньому нічому, тому вона працює ще й консервантом структури: частина маси, яка не згіркне ніколи. Мірою тут служить йодне число. Воно показує кількість подвійних зв’язків: чим менше, тим стабільніше. У нашій партії воно 1,02 при технічній нормі до 6, і паспорт партії це підтверджує. Тому додавання стеаринки не тільки робить брусок твердим, а й продовжує йому життя.
Яку марку стеарину брати для мила: 1842 чи 1860?
Для мила підходить технічна марка 1860. Колір сировини тут не критичний: мильна маса й так непрозора, а якщо ви додаєте барвник, легкий кремовий відтінок стеаринки взагалі непомітний. Переплачувати за освітлену марку 1842, яку беруть під прозорі косметичні гелі, немає сенсу.
Що справді варто перевірити, це не назву, а фактичні цифри. У технічній стеаринці важливі два показники: вміст C18, від якого залежить твердість, і йодне число, від якого залежить стійкість до прогоркання. У марки 1860 стеаринової кислоти більше половини (у нашій партії 66%), решта переважно пальмітинова. Ця пропорція і дає той баланс твердості й пінності, який потрібен милу.
Чому в милі для гоління стеаринки більше?
У милі для гоління стеаринову кислоту кладуть 10–25%, набагато більше, ніж у звичайне туалетне. Вона дає ту щільну стабільну піну, що не осідає під час гоління й тримає лезо змащеним. У класичних рецептурах стеаринку омилюють сумішшю двох лугів: натрієвого для твердості й калієвого для кремовості, звідси характерна густа піна помазка.
Мило для гоління це окремий випадок, де стеаринова кислота вже не добавка, а один із головних компонентів. Її частка тут доходить до чверті рецептури. Причина в тому, що піна для гоління має бути не пишною, а щільною й стійкою: вона повинна протриматися на шкірі всю процедуру й не висохнути.
Саме насичені кислоти дають таку піну. Тому в кремовому милі під помазок стеаринки закладають у рази більше, ніж у брусок для рук. Працювати з такою масою складніше, вона густа й швидко схоплюється, але результат того вартий. Марка тут та сама технічна, колір під непрозорим кремом ролі не грає.
Стеаринова кислота, стеарин, стеаринка — це те саме для мила?
Так, стеарин, стеаринка й стеаринова кислота це побутові назви одного продукту, суміші насичених жирних кислот з переважанням C18. У милі використовують саме її, під технічною маркою 1860. Не плутати зі стеаратом натрію: це вже сіль, яка утворюється після омилення кислоти лугом, вона і є основою готового мила.
Плутанина в назвах збиває новачків. У рецептах пишуть по-різному: «стеарин», «стеаринка», «стеаринова кислота». Продукт один і той самий, беріть його під технічною маркою 1860. А от стеарат натрію це вже не сировина, яку ви додаєте, а результат реакції: коли стеаринова кислота реагує з лугом, утворюється натрієва сіль, і саме вона робить масу милом.
Повернуся до того м’якого бруска з початку. Кілька відсотків стеаринки перетворюють його на щільне мило, що не пливе в мильниці й не береться плямами через півроку. Головне не переборщити з часткою і повністю розплавити кислоту перед тим, як вводити луг. Тоді результат стабільний від партії до партії.
