Класифікація троянд: класи, групи та як у них орієнтуватися

Коли в садовому центрі стоїть кілька десятків саджанців з різними етикетками, найпростіший спосіб не помилитися з вибором — розуміти, до якої групи належить сорт. Троянда належить до найпопулярніших рослин у світі: археологічні знахідки свідчать, що вже у V столітті до н. е. її образ втілювали в предметах побуту та мистецтві. За багато століть селекції, гібридизації, схрещування й природного відбору утворилися численні групи й сорти, які об’єднують за різними ознаками.

Люди почали вирощувати троянди ще в Стародавньому Римі — у тогочасній літературі трапляються описи близько 10 видів. Після розпаду імперії розведення троянд перейшло до монастирів.

Чому класифікувати троянди так складно

Сьогодні налічують близько 30 тисяч сортів, і впорядкувати їх непросто: доводиться враховувати походження, зовнішній вигляд, характер цвітіння й особливості догляду. Через це виникали різні системи класифікації, кожна з яких спиралася лише на одну характеристику. Щойно до схеми додають більше ознак, вона стає надто заплутаною для практичного використання. До того ж з’являються нові сорти, які не вписуються в наявні схеми, і для них доводиться придумувати нові групи.

Аж до 1966 року класифікація троянд неодноразово змінювалася. На XIV Конгресі Міжнародного товариства садівників ухвалили рішення створити єдину сучасну класифікацію. У 1971 році з’явився проєкт, який враховував не лише походження сорту, а й декоративні та біологічні характеристики. Остаточно нову класифікацію затвердили 1976 року. Іноді до неї вносять корективи й доповнення, але принципових змін немає. Цю систему офіційно визнали в більшості країн: вона поділяє всі сорти на дикорослі, старі садові та сучасні садові троянди.

Найточнішим і найповнішим джерелом інформації про класи, види й сорти троянд вважають всесвітнє періодичне видання «Modern Roses», яке регулярно поповнюють новими сортами.

Дикорослі троянди: основа всього різноманіття

Дикорослі троянди, які ще називають видовими, — це рослини, що ростуть у природі, і саме вони стали родоначальниками всіх нинішніх троянд. Шипи бувають як дрібні, так і великі, а аромат — яскравий. Цвітуть такі троянди раз на рік, зазвичай у червні. У садівництві їх часто використовують як огорожу: вони невибагливі, морозостійкі й за зовнішніми параметрами не поступаються садовим.

Дикорослі троянди поділяють на плетисті й неплетисті, далі — на види, форми й сорти. В’юнкі троянди бувають листопадні, вічнозелені та напіввічнозелені.

Окремі видові троянди

• Роза колюча — заввишки від 1,5 до 2 м. Шипи різного розміру густо вкривають стебла. Квітки поодинокі, білі, іноді з рожевим або жовтим відтінком. Плоди округлі, чорні.
• Собача троянда (звичайна) — виростає до 3 м. Шипи великі, нечисленні. Стебла зігнуті довгою дугою. Квітки різних відтінків білого й червоного. Плоди кулясті, червоні.
• Роза Максимовича — має довгі пагони, вигнуті дугою. Квітки білі з сильним ароматом. Плоди округлі, насичено-червоні.
• Зморшкувата троянда — чагарник заввишки до 2 м з прямостоячими зеленими гілками. Шипи численні, різних розмірів. Квітки частіше червоні, іноді білі. Плоди яскраво-червоні.

У ландшафтному дизайні також часто використовують багатоквіткову, сизу, блискучу, білу, галльську (французьку), альпійську та інші троянди.

Старі садові троянди: мода повертається

Старі садові троянди називають ще парковими. До них відносять троянди, які культивували до 1867 року — до появи першої чайно-гібридної троянди. У них складніше гібридне походження, ніж у дикорослих, а вигляд шипшини втрачено. Сьогодні мода на старі троянди переживає відродження: у каталогах крім іншої інформації про сорт часто вказують і рік його створення, що впливає на ціну.

Мінуси старих садових троянд — громіздкість, слабка або недостатня морозостійкість і схильність до грибкових хвороб. Натомість у період цвітіння вони неймовірно красиві: численні пелюстки пастельних відтінків, частіше рожевих.

Альба

Відома з XIV століття, особливої популярності набула в кінці XVI століття. Кущі пряморослі, заввишки до 2 м. Листки гладенькі, сіруваті. Квітки білі або з рожевим відтінком, до 8 см, ростуть суцвіттями по 3–5 штук. Цвітуть одноразово.

Айрширські троянди

З’явилися на початку XIX століття. Це плетисті рослини з довгими й сильними пагонами. Квітки білі або рожеві, невеликі — від 2,5 до 5 см. Ростуть поодиноко або в суцвіттях, максимум по 6 штук. Цвітіння одноразове.

Бурбонські троянди

Походять з острова Бурбон. Існує близько 500 сортів. Рослини сильнорозгалужені, з прямими або дугоподібними пагонами. Квітки різних відтінків рожевого, рідше помаранчеві, білі або червоні. Цвітіння пізніше, восени.

Бурсолт

Троянди цього класу вивели 1820 року, більшість сортів створив француз Генрі Бурсолт. Налічують приблизно 50 сортів. Кущі бувають заввишки від 2 до 5 м. Гілки гнучкі, з рідкісними шипами. Квітки ростуть суцвіттями червоного, рожевого або бузкового кольору. Цвітуть одноразово.

Центифольні троянди

Низькорослі, але розлогі. Гілки вигнуті дугою, з шипами різної величини. Листя світло-зеленого відтінку. Квітки великі, білі, червоні, але зазвичай рожеві. Цвітіння одноразове. Для озеленення їх використовують украй рідко.

Троянди з Дамаска

Старовинні квіти, що згадуються ще в X столітті до н. е. Заввишки від 1 до 2 м. Кущ розлогий, пагони потужні. Листя має сіруватий відтінок. Квітки від білого до червоного з рожевим відтінком, великі, квадратної форми, що характерно для цього класу. Плоди довгі, вузькі. У більшості представників цвітіння одноразове.

Ремонтантні гібриди

Створені 1820 року. У свій час цінувалися за рідкісну величину квітки. Найкрасивішими визнавали білі троянди, наприклад «Снігова королева». Існують також двоколірні сорти й сорти з облямівкою.

Мохові троянди

З’явилися в XVII столітті у Франції, а перший штучно виведений сорт — 1844 року. Це повторно квітучий кущ із залозистими наростами, схожими на мох. Квітки середні, білі, рожеві, червоні.

Нуазетова троянда

Виведена на початку XIX століття. Заввишки до півтора метра. Напівплетиста троянда з дрібними або середніми квітками, що ростуть суцвіттями, і світлим глянцевим листям. Цвітіння безперервне, майже весь сезон.

Портландська троянда

Виведена в кінці XVIII століття й отримала назву на честь графині де Портланд. Кущ невисокий. Цвітіння тривале й рясне. Квітки червоні або рожеві, рідко білі.

Чайні троянди

Плетисті рослини з пагонами до 10 м і поодинокими квітками різного забарвлення — білого, жовтого, рожевого, оранжевого, червоного — діаметром від 5 до 7 см. Мають тонкий аромат чаю.

Існують й інші класи старих садових троянд, але наведені — найпоширеніші в описах сортів і каталогах.

Сучасні садові троянди

До цієї групи належать усі класи, створені після 1867 року. Нові сорти користуються величезною популярністю й затьмарили своїх попередників. Розглянемо основні з них.

Чайно-гібридні троянди

Мають прямі кущі заввишки від 80 см до 1,5 м. Листя темно-зелене. Квітки різноманітного забарвлення, частіше поодинокі, рідко ростуть у суцвіттях. Період цвітіння — з червня й до самих заморозків. Цей клас поєднує найкращі якості повторно квітучих і чайних троянд.

Троянда флорибунда

Має різне яскраве забарвлення, розмір квітки варіюється від 6 до 10 см, а висота куща — від 30 см до 1 м. Існує й плетиста форма рослини, наприклад сорт Лілі Марлен. Клас з’явився 1924 року й посідає перше місце в озелененні. Квіти дрібніші, ніж у чайно-гібридних сортів, зате цвітіння рясніше й триваліше.

Поліантові троянди

З’явилися 1873 року. Вони низькорослі, невибагливі, з дрібними квітками діаметром 3–4 см, об’єднаними в суцвіття по 20–30 штук. Цвітіння майже безперервне. Стійкі і до грибкових хвороб, і до холодів.

Як користуватися класифікацією на практиці

Клас сорту — це не просто етикетка, а орієнтир для догляду. Якщо вам потрібне безперервне цвітіння протягом сезону, варто дивитися на флорибунду й чайно-гібридні сорти. Для невибагливого живоплоту, який не потребує складної обрізки, краще підійдуть дикорослі види. Старі садові троянди вибирають за аромат і форму квітки, але свідомо беруть до уваги їхню слабшу морозостійкість і схильність до грибкових хвороб.

Порівняти основні групи за ключовими ознаками допоможе така таблиця.

Група	Коли створена	Характер цвітіння	На що звернути увагу
Дикорослі (видові)	Ростуть у природі	Раз на рік, зазвичай у червні	Невибагливі, морозостійкі, добрі для огорожі
Старі садові (паркові)	До 1867 року	Переважно одноразове	Аромат і форма квітки, але слабша морозостійкість і схильність до грибків
Чайно-гібридні	Після 1867 року	З червня до заморозків	Великі поодинокі квітки, прямі кущі
Флорибунда	З 1924 року	Рясне й тривале	Яскраве забарвлення, буває плетиста форма
Поліантові	З 1873 року	Майже безперервне	Дрібні квітки в суцвіттях, стійкість до хвороб і холоду

Класифікація троянд залишається робочою схемою, а не догмою: вона допомагає зрозуміти походження сорту й передбачити його поведінку в саду, але остаточний вибір усе одно варто робити за конкретними характеристиками конкретного саджанця.