Вирощування огірків у теплиці: підготовка, сорти, догляд

Теплиця на ділянці дає змогу збирати огірки значно довше, ніж у відкритому ґрунті, але сама конструкція врожаю не гарантує. Різницю між повним ящиком рівних зелених плодів і кількома кривими огірками найчастіше визначають речі, які роблять задовго до посіву: стан покриття, якість ґрунту, спосіб облаштування грядки та вік розсади. Нижче — повний цикл робіт від осінньої підготовки парника до формування кущів на шпалері.

Що дає теплиця і чим доводиться платити

Порівнювати тепличний і ґрунтовий способи варто ще до того, як купувати плівку чи полікарбонатні листи, бо переваги й недоліки тут цілком конкретні.

До переваг належать:

• можливість вирощувати огірки в осінньо-зимовий період;
• вирощування на продаж, а не лише для власного столу;
• доступ до вибагливих сортів, які раніше приживалися переважно в південних регіонах.

Недоліки теж очевидні: витрати на виготовлення самої теплиці — і трудові, і фінансові. Побутує думка, що парникові огірки поступаються смаком ґрунтовим. Справді, такий докір часто справедливий, але стосується він насамперед тих господарів, які не надто переймаються доглядом за ділянкою та рослинами. За належного поливу, живлення й формування кущів тепличний урожай за зовнішнім виглядом, якістю й смаком може в кілька разів перевершувати ґрунтовий.

Підготовка теплиці восени

Підготовку парника проводять восени, через кілька днів після збору врожаю. Її мета — продезінфікувати приміщення й підвищити родючість ґрунту. Якщо цей етап пропустити, навесні доведеться шукати відповідь на неприємні питання: чому врожай кволий і чому частина кущів загинула.

Перевірка покриття та каркаса

Спершу перевіряють, чи ціле саме покриття конструкції. Особливо важливо робити це в холодну пору, коли поривами вітру може знести частину плівки або погано закріплений на каркасі полікарбонатний лист. Пошкоджене покриття — це протяги й різкі перепади температури, яких огірки не витримують.

Прибирання та зняття верхнього шару ґрунту

Далі прибирають усе сміття й рештки рослин, які росли в парнику до того, а також знімають близько 5 см верхнього шару ґрунту. Саме в цій землі найчастіше залишаються збудники грибкових хвороб і шкідники.

Дезінфекція ґрунту мідним купоросом

Продезінфікувати землю можна розчином мідного купоросу: одна столова ложка на 10 л води. Витрата розчину — приблизно 10 л на 15–20 кв. м ґрунту. Обробляти варто рівномірно, не залишаючи ділянок, де розчин просто стік в одну борозну.

Добрива під осінь

Восени також вносять добрива, щоб підвищити родючість ґрунту. На 1 кв. м витрачають 15–20 кг неперепрілого гною, 30–40 г калійних і фосфорних добрив. Якщо показники кислотності ґрунту високі, додають вапно — від 0,2 до 0,5 кг залежно від ступеня кислотності.

Азотні добрива восени не вносять. Ці підживлення виконують тільки навесні.

Якщо підготувати ґрунт восени не вдалося, процес переносять на весну. У такому разі використовують спеціальний гній, який пройшов термообробку, щоб разом із добривом не внести грибкові чи вірусні захворювання.

Весняні роботи перед посадкою

Коли час посадки наближається, у плівковому парнику натягують другий шар покриття: нічні коливання температур здатні нашкодити дуже теплолюбним кущам огірків.

Грядки для огірків мають бути достатньо широкими — ширина сягає 1 м. Існує кілька варіантів їх облаштування.

Традиційна грядка в ґрунті

Найпростіший варіант — вирощування у звичайному ґрунті, але попередньо роблять невелику поздовжню гірку, у яку й висаджують саджанці. Така гірка краще прогрівається й не затримує воду біля кореневої шийки.

«Гаряча» грядка зі свіжого гною

Другий і третій варіанти — високі грядки, які ще називають «гарячою» та «теплою». У цих випадках землю не потрібно удобрювати заздалегідь, бо основою для молодих кущів стають самі добрива. Стінки гряд роблять висотою не менше 35 см, а відстань між ними — приблизно 60–70 см.

У «гарячій» грядці всередину такого мініатюрного рову насипають суміш зі свіжого коров’ячого й кінського гною (кінського потрібно зовсім небагато). На добрива насипають пухкий ґрунт шаром приблизно 25 см, а після цього рясно поливають.

У цьому разі розсаду заздалегідь не готують — можна одразу сіяти насіння в землю з розрахунку по 2 насінини в лунку і 4 кущі на 1 кв. м.

Компостна «тепла» грядка

У компостних грядках замість гною використовують садовий компост: тирсу, стару траву, бадилля. Коли все складено на грядку, бажано застосувати препарати, які прискорюють розкладання органіки. За такого способу прикопують не насіння, а вже зміцнілі саджанці — за тією ж схемою.

Насіння та розсада огірків

З вирощуванням розсади все досить просто, якщо не пропустити два моменти: якість насіння і вік саджанців.

Краще використовувати покупне насіння, бо з домашнього посівного матеріалу можна не отримати плодів з очікуваними характеристиками.

Замочування і гартування

Спершу насіння замочують. Для цього його загортають у тканину й заливають водою кімнатної температури, але вода має лише покривати насінини, щоб у них залишався доступ до повітря. У воді вони лежать до появи перших маленьких паростків, тобто до накльовування.

Коли насіння проросло, його поміщають у морозильну камеру, де температура не опускається нижче −2 °C. Гартувати насіння потрібно протягом 48 годин. Після цього посадковий матеріал одразу переносять у ґрунтосуміш. Краще використовувати торф’яні горщики, які потім можна прикопати разом із саджанцями, але пластикові стаканчики чи касети теж підійдуть.

Посів і температурний режим

Ґрунт краще придбати в спеціалізованому магазині, бо під час його виготовлення землю спеціально збагачують. На одну ємність висівають по 2 насінини. Поки не з’являться перші сходи, температура повітря має бути в межах +22…28 °C.

Коли на поверхні з’являються перші паростки, температуру знижують до +18…20 °C. У міру росту розсади в горщики додають ґрунтосуміш.

Якщо розсада витягується, це вірна ознака нестачі світла. У такому разі забезпечують додаткове освітлення спеціальними лампами.

Вік саджанців і пікірування

Про терміни посадки нагадує оптимальний вік розсади — 21–30 днів. Якщо саджанці «просидять» у горщиках довше, їм буде складніше прижитися в ґрунті, і частина з них може загинути.

Огірок — дуже ніжна культура, тому пікірувати розсаду не варто: ця процедура травмує молоді рослини. Перед посадкою у саджанців має бути міцний центральний провідник довжиною не більше 30 см, короткі міжвузля, добре розвинені корені та 3–4 листки темно-зеленого кольору.

Огляд сортів для теплиці

Вибір сортів і гібридів для теплиці дуже великий. Нижче — характеристики кількох поширених варіантів, які варто порівнювати за строками дозрівання, типом цвітіння і стійкістю до хвороб.

Сорт або гібрид	Строк до плодоношення	Тип	Плід	Особливості
«Мурашка»	42–45 діб	Ранній партенокарпік, пучковий	8–12 см, яскраво-зелений, великі горбики, дрібне чорне опушення	Смак добрий, гіркоти немає, універсальне призначення; не уражується обома видами борошнистої роси
«Хлопчик з пальчик»	39 діб	Ранній, жіночий тип цвітіння	До 11 см, 50–65 г, справжні корнішони	Імунітет до основних огіркових хвороб, універсальне призначення
«Бенефіс»	43–50 діб	Середньостиглий гібрид, самозапильний, жіночий тип цвітіння	100–120 г, 10–12 см, дрібногорбистий	Ні м’якоть, ні шкірка не гірчать; стійкість до обох різновидів борошнистої роси й кореневої гнилі
«Олексійович»	37–43 доби	Партенокарпічний гібрид, жіночий тип цвітіння	60–80 г, 7–8 см	Кущі середньорослі, розлогі; придатний для салатів, соління й маринування; стійкий до справжньої та несправжньої борошнистої роси
«Ємеля»	40–45 діб	Ранній партенокарпік, індетермінантний	Високі смакові якості	Зав’язі закладаються пучками, квітки переважно жіночого типу, утворюється багато пасинків; універсальне призначення

Детальніше про культури, які не потребують запилення комахами, варто прочитати окремо — самозапильні сорти огірків допомагають уникнути проблем із зав’язуванням плодів у закритому ґрунті.

Коли і як висаджувати саджанці

Прикопувати саджанці можна в середині — наприкінці травня, коли вже минула загроза нічних заморозків, а температура тримається досить високо.

На одиницю площі грядки висаджують по 3–4 кущі, щоб рослинам не було тісно і вони не відчували нестачі освітлення. Загущені посадки в теплиці швидко призводять до слабкого провітрювання, а це сприятливе середовище для грибкових хвороб.

Догляд за огірками в теплиці

Догляд за кущами огірка в теплиці мало чим відрізняється від догляду за ґрунтовими рослинами. Головна відмінність — потреба у шпалері та уважніше ставлення до вологості повітря й температури.

Шпалера і підв’язування

Під час формування грядок над кожним земляним рядом встановлюють міцну шпалеру, щоб по ній можна було пустити огіркові пагони.

Підв’язувати розсаду потрібно вже через 3–5 діб після пересадки в ґрунт. Під час росту пагін пускають по шпалері, причому місця перегинів мають збігатися з міжвузлями — так стебло не перетирається і не ламається.

Полив і вологість

Огірок — вологолюбна культура, тому ґрунт під кущами не можна пересушувати. Поливати краще теплою водою і в першій половині дня, щоб до вечора вологість у теплиці встигла знизитися. Надмірна вологість у поєднанні зі слабким провітрюванням — типова причина спалахів борошнистої роси.

Підживлення

Азотні добрива вносять навесні, а не восени. Протягом сезону кущі підживлюють помірно, орієнтуючись на стан рослин: надлишок азоту дає потужну зелену масу на шкоду плодоношенню.

Провітрювання

Теплицю регулярно провітрюють, але без протягів, які шкодять теплолюбним кущам. Найкраще відкривати конструкцію з підвітряного боку.

Формування кущів

Пасинки, які утворюються в пазухах, прищипують, щоб рослина не витрачала сили на зайву зелену масу. У пучкових гібридів зав’язі закладаються пучками, тому надмірне видалення пагонів може зменшити врожай — тут важливо не перестаратися.

Захист від хвороб

Стійкість до борошнистої роси — одна з головних характеристик, на яку варто зважати, обираючи гібрид для закритого ґрунту. Водночас навіть стійкі сорти потребують чистої теплиці, помірної вологості та вчасного видалення уражених листків.

Практика показує: більшість проблем із тепличними огірками виникає не через складність культури, а через пропущені етапи — не продезінфікований восени ґрунт, перетриману розсаду або загущену посадку. Якщо приділити увагу саме цим трьом речам, решта догляду зводиться до регулярного поливу, провітрювання й підв’язування.