У IV столітті нашої ери в житті арабів-бедуїнів сталася подія, яка змінила коневодство на століття вперед: на Аравійському півострові з’явилася порода верхових коней, відома сьогодні як арабська. Постійні війни вимагали від коней сили й витривалості, а старі тварини були слабкими й маловитривалими, тож не могли надійно служити в бою. Саме тому селекція пішла в бік компактного, щільно збитого коня, який поєднував жвавість із здатністю долати довгі відстані в пустелі. Відмінне годування та ретельний догляд у складних умовах пустелі закріпили ці якості на рівні породи.
До Європи перші арабські коні потрапили під час хрестових походів. Вони вражали красою, витривалістю та жвавістю, тому поступово замінили чимало місцевих порід або стали основою для виведення нових.
Історія походження породи
Арабська порода належить до трьох порід, які протягом свого розвитку не зазнавали впливу сторонньої крові. Багато дослідників вважають саме цю чистоту основою фізичних здібностей коня. Арабський жеребець став одним із найвитриваліших у світі, за що його цінували і берегли. Швидкість і різкість давали воїнам перевагу на полі бою, а витривалість дозволяла долати маршрути, недоступні для інших порід того часу.
Порода не зупинилася в розвитку: її кров і сьогодні використовують для вдосконалення інших видів коней, а самі арабські коні продовжують розкривати свій потенціал у спорті, туризмі та приватному утриманні.
Зовнішній вигляд і особливості екстер’єру
Скелет арабського коня відрізняється від будови інших чистокровних порід. У арабів 16 хвостових хребців (в інших порід — 6), 5 поперекових хребців (в інших — 18) і 17 ребер (в інших коней — 6). Саме ця анатомічна особливість багато в чому пояснює компактність і витривалість тварини.
Голова в арабського коня невелика. Висока шия з гарним вигином, глибокі й потужні груди, широка спина перебувають у гармонії та пропорційності. Ноги добре розвинені й міцні, завершуються міцними копитами.
Головна особливість зовнішності арабської породи — «півнячий» хвіст, який підіймається вгору під час швидкого руху. Широкі ніздрі й маленькі вуха добре поєднуються з великими виразними очима.
Чотири типи екстер’єру арабських чистокровних коней
Серед арабських чистокровних коней виділяють чотири типи, які різняться будовою тіла, темпераментом і призначенням.
- Кохейлан — масивні коні з добре розвиненою мускулатурою та міцною конституцією. Потужний кістяк і широкі груди підкреслюють велич цього типу. Головна перевага — відмінна витривалість.
- Сіглаві — невисокі коні із середньою за потужністю конституцією. Головна відмінність — зовнішня привабливість і яскраво виражена породність. Вони поступаються кохейлану в жвавості, але мають аристократичніший, еталонний вигляд.
- Кохейлан-сіглаві — поєднання двох попередніх типів: краса й привабливість сіглаві гармонують із масивними формами кохейлану. Особливість цього коня — висока працездатність.
- Хадбан — найбільші представники арабської породи, які відрізняються великим запасом енергії, підвищеною працездатністю та швидкістю.
Масті
Арабські коні найчастіше зустрічаються в чотирьох мастях: сірій, рудій, вороній і гнідій. Кожна з них по-своєму підкреслює будову тіла й характерні риси породи.
Переваги арабської породи
Порода універсальна: вона підходить і для фізичної праці, і для естетичної насолоди, адже краса арабського коня не потребує пояснень. Незважаючи на невеликі розміри, тварина дуже міцна і водночас легка.
Хоча араби поступаються в швидкості чистокровній верховій породі, яка є в цій галузі найкращим представником, вони мають важливу перевагу — ідеальну збалансованість якостей. Вони добре переносять спеку й посуху, мають міцне здоров’я, завдяки чому належать до довгожителів серед коней.
Обмеження породи
Арабський кінь універсальний і може використовуватися в багатьох видах людської діяльності. Водночас є принаймні один недолік, який впливає на швидкість і рухливість, — зростання. Максимальна висота в холці арабських жеребців сягає 154 см, що помітно менше, ніж у сучасних спеціалізованих коней.
Характер арабського коня
Чистокровний кінь має бути аристократичним у всьому, і арабська порода тут не виняток. Вона славиться дружелюбністю й довірою. Раніше цих коней часто тримали поруч із житлом, у наметі, що зробило їх одомашненими й ніжними тваринами.
Поряд із добротою араби дуже розумні, мають відмінну пам’ять і тонкий слух, добре орієнтуються на місцевості. Хоча арабський кінь добрий, він має власний характер. Легко навчається, приємний для прогулянок — недарма порода заслужила звання добронравної.
Арабський кінь належить до найслухняніших. Протягом історії його виховували в дусі покори й доброти. Характерна риса — повна відсутність «психічних вад» і різких змін настрою. Темперамент коня гарячий, але виключно доброзичливий.
Витривалість і робочі якості
Головні особливості араба — здатність переносити спеку й долати великі відстані за стислі терміни. У сучасному світі цю породу вважають однією з найкращих для тривалих переходів: арабський кінь здатен подолати понад 160 км за один день.
Порода дала життя практично всім відомим сьогодні видам коней. Саме її кров стала ключем до вдосконалення вже наявних порід. Фізичні здібності коня універсальні й гармонують з його бездоганним зовнішнім виглядом. Хоча розміри арабських скакунів невеликі, вони без особливих зусиль несуть дорослого вершника.
Догляд і утримання
Оскільки арабський кінь здавна виховувався в домашній атмосфері, у його природі закладена любов до всього найкращого: годівлі, чищення, догляду загалом. Жоден інший кінь не піддається різноманітним процедурам так, як араб — довірливий і добрий друг.
Годівля
Як і в більшості коней, основою здорового раціону є сіно та вітаміни. Арабський кінь любить свободу, хоча й бездоганно підкоряється волі господаря. Бажано випускати його пастися самостійно, не забуваючи при цьому 3–4 рази на день балувати різними овочами.
Важливий елемент раціону — зернові. Їх дають у певній кількості, залежно від віку та статі довгожителя.
Чищення та миття
Араб піддається будь-яким процедурам, потрібним для догляду. Важливо пам’ятати: миття коня взимку може призвести до захворювання, тож у холодний період краще чистити його різними щітками. Зате влітку мити коня можна й потрібно щодня — здебільшого ця процедура йому до вподоби.
Здоров’я
Арабський кінь належить до найвитриваліших у плані здоров’я коней, тому відвідування ветеринара достатньо двічі на рік. Обов’язковими є щеплення.
Кому підходить арабська порода
Загалом арабська порода коней є найуніверсальнішою і найдобросовіснішою. Її кров — джерело поліпшення різних інших видів коней. Араб не перестає розвиватися й зараз, день за днем розкриваючи свій нескінченний потенціал.
Вибір на користь цієї породи виправданий, якщо потрібен витривалий, розумний і контактний кінь для тривалих прогулянок, легкої роботи чи спортивних дисциплін, де цінують збалансованість якостей, а не максимальну швидкість. Водночас варто враховувати невелике зростання та гарячий темперамент: араб потребує уваги, послідовного виховання і регулярного руху.
