Серед сотень сортів груші є модні новинки, а є сорти, перевірені десятиліттями садівництва. Кафедральна належить саме до других: вона не вражає розміром плодів, зате майже щороку дає врожай і майже не хворіє на паршу. Для садівника, який цінує передбачуваність, це вагоміший аргумент, ніж глянсовий вигляд плоду на виставці.
Опис сорту груші Кафедральна
Сорт вивели 1990 року в Московській сільськогосподарській академії — це історичний факт походження, а не маркер актуальності. Дерева середнього зросту, крона формою нагадує правильний конус із середнім загущенням. Основні гілки прямі, трохи загинаються догори, розташовані рідко. Кора на гілках і штамбі сіра, гладенька.
Майже всі плоди зав’язуються на звичайних кольчатках, решта — на однорічних пагонах. Пагони середнього розміру, круглі в перерізі, прямі, з невеликим опушенням, червоно-коричневого кольору. Листки овальні, від середніх до великих, світло-зелені, з трохи загостреними кінчиками.
Плоди невеликі — одна груша важить близько 130 г. Форма правильна, з легкою горбистістю, типовою для груші. Шкірка глянсова, ніжна й гладенька, трохи масляниста. Їсти плід можна вже тоді, коли він набув зеленувато-жовтого кольору; повністю дозрілий має світло-жовте забарвлення. М’якоть ніжна, біла, дрібнозерниста, на смак кисло-солодка й соковита, з leicht відчуттям оліїстості. Аромат слабкий.
За строком дозрівання сорт середньостиглий: плоди достигають уже до кінця серпня.
Переваги та недоліки
Кафедральна належить до скоростиглих сортів. Перший урожай із кількох десятків груш можна зібрати вже приблизно на четвертий рік після посадки, а далі дерево плодоносить щороку. Головний плюс — висока врожайність: за п’ять років з одного гектара насаджень отримують близько 136 центнерів плодів. Сорт також стійкий до парші, що помітно спрощує догляд.
До переваг додається зимостійкість: пошкодження від морозу майже не позначаються на плодючості дерева.
Недоліки теж конкретні: дрібні плоди та короткий строк зберігання. Приблизно через два тижні після збору груші починають псуватися, тому врожай краще одразу переробляти або з’їдати свіжим.
Як правильно посадити грушу
За агротехнікою Кафедральна близька до яблуні: і посадка, і вирощування вимагають дотримання кількох правил. Помилки, допущені в перший рік, потім дорого виправляти, тому краще витратити час на підготовку.
Вибір місця для посадки
Для груші вибирають найсонячніше місце — якомога рівніше й сухіше. Ґрунт на ділянці має бути пухким, повітро- й водопроникним, здатним утримувати вологу в шарі, де розташоване коріння. Найкраще груша плодоносить на ґрунті, багатому на поживні елементи. Ідеальний варіант — дерново-підзолистий ґрунт, сірий лісовий або чорнозем.
Не можна садити грушу в низинах: там ґрунтові води часто залягають високо, що негативно позначається на дереві, особливо взимку. Затінених місць Кафедральна не любить.
Схема посадки
Схема залежить від розміру ділянки, кількості саджанців і розташування сусідніх будівель. Найкраще, коли дерева стоять на відстані 3–5 м одне від одного та від будівель.
- Підготувати посадкову яму й добре її удобрити.
- Якщо саджанець недорослий, вбити кілок для опори.
- Дати ямі вистоятися кілька днів — завдяки цьому посаджене деревце не осяде разом із ґрунтом.
- Акуратно встановити саджанець і засипати землею. Простіше працювати вдвох: одна людина тримає деревце на потрібному рівні, друга присипає й ущільнює ґрунт.
- Підв’язати саджанець до кілка й полити водою.
Правила поливу
Груша не надто вимоглива до поливу й легко переживає тривалу спеку чи посуху. Однак поливати її все ж потрібно, особливо молоді дерева. Якщо дощів довго немає, під одне дерево виливають три відра води. Після поливу ґрунт добре розпушують — це забезпечує приплив кисню до коренів.
Хороший варіант якісного поливу — ранкове або вечірнє дощування. Для цього на шланг ставлять спеціальну насадку, що імітує дощ і обертається під напором води.
Догляд за ґрунтом: підживлення і прополювання
Посадка й догляд за Кафедральною не надто клопітні, а от підживлення для росту й розвитку справді важливе. Удобрювати грушу рекомендують двічі на рік. Перший раз — до середини вересня, з азотними добривами. Другий — перед настанням морозів: перегноєм або торфом укривають площу навколо дерева. Таке вкриття не дає корінню замерзнути.
Завдяки поступовому переходу поживних речовин у ґрунт груша отримує все необхідне до весни, коли їй особливо потрібна підтримка. Якщо молоде дерево за рік виростає лише на 40 см, а плодоносне — на 20 см, варто замислитися про підживлення ґрунту й додати до «раціону» мінеральні суміші.
Прополювання життєво необхідне груші в молодому віці: воно позбавляє дерево конкурентів, які забирають вологу. Але бур’яни шкодять не лише молодому саджанцю. Від них варто позбуватися постійно, адже вони стають розсадниками личинок попелиці — одного з найлютіших ворогів саду. До того ж за регулярного прополювання ґрунт залишається пухким, а отже, насиченим киснем.
Особливості обрізки Кафедральної груші
Обрізати грушу починають із дворічного віку — так поступово формують крону. Дворічний саджанець уже має близько восьми бічних гілок. З них вибирають чотири й роблять основними, «несучими». Ці гілки розміщують на рівновіддаленій відстані одна від одної під кутом приблизно 45 градусів.
Щоб пагони краще галузилися, їх укорочують на чверть. Провідник завжди залишають вищим на 25 см.
Обрізаючи доросле дерево, видаляють старі, сухі, пошкоджені, хворі та неправильно розташовані гілки. Це не лише формує крону, а й покращує освітлення всередині неї та зменшує ризик захворювань.
Як захистити грушу від морозів
Хоча Кафедральна стійко переносить морози, утеплювати її все ж варто. І тут є важливе застереження: не можна білити дерево перед морозами. Побілка забиває пори кори й не дає дереву дихати.
Найкращий утеплювач — сніг: він добре захищає стовбур від зимових морозів. Якщо снігу мало, стовбур обмотують газетами або бавовняною тканиною. Цей самий прийом повторюють і наступної зими.
Коротко про головне
Кафедральна — сорт для тих, хто хоче стабільний урожай без складної агротехніки. Їй потрібні сонячне, незатінене місце без близьких ґрунтових вод, пухкий родючий ґрунт, полив у посуху, два підживлення на рік, формувальна обрізка з дворічного віку та зимове укриття стовбура. Натомість дерево віддячує щорічним плодоношенням, стійкістю до парші й зимостійкістю. Єдине, що варто врахувати заздалегідь, — дрібний розмір плодів і короткий строк їхнього зберігання: врожай краще використати протягом двох тижнів після збору.
